Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/36

— 29 —

51.^[1]

Щоб кришталевої води попити ти тюпцем підійдеш
До Ґанґи, як той слон Айравата, що в небо боком вперся.
А тінь, твоя ген рухаючись по воді, подасть оману:
Ямуна з Ганґою злилася тут, а не біля Пряґи.

52.^[2]

До джерел Ґанґи дійдеш, білої гори, що снігом вкрита,
Де скелі мускусом пахтять тих сарн гірських, що там посіли.
Спочинеш після подорожи на шпилю, мов чорна брила,
Що білий Шіви бик її ніби підняв рогами здолу.

53.^[3]

Коли закрутить вихор сосни й за тертям гілок їх буде
Пожежа в лісі, що хвости бикам гірським підсмажить диким,
Ти зливою страшенною вогонь в мить загасити мусить:
Шляхетний, коли він чим слабшим допоміг, радіє завжди.

1. Ямуна (Джумна) об'єднує свої мулисті води з прозорими струмками Ґанґи біля старовинної Праяґи (тепер Аллахабад) і робить їх темними; такий же фарбовий ефект спричиняє й тінь хмари.
   
2. Гімалайський кряж (Hima-alaya — снігове житло) вважають за батька Ґанґи. Бик Нанді, улюблений пана — Шіви, блискуче білий (пор. І, 58).
3. Деодари або індійські сосни (Pinus Iongifera deodara) ростуть лише на височині за 6 тисяч футів; санскритська назва їх devadaru (божествене дерево) бо sarala.
   Останню альтруїстичну сентенцію слід порівняти зі стансою славетного індійського поета-філософа Бхартрхарі (VII стор. н. е.) з його „моральної сотні“ (Nitiçataka) Ха 74 за бомбейським виданням Гопінатха:
   

   
   Сонце денним лотосам розплющує пелюстки,
   Місяць лотоси нічні примушує розквісти,
   Хмара воду без прохання подає істотам.
   Добрі люди іншим самохіть допомагають.
   

   
   

   Див. ще № 3 — 4 „Східній світ“ (Харків. 1928) мій переклад з приміткою „15 стансів з Бхартхарі“, ст. 11.