Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/43

— 36 —

13.^[1]

Там смарагдові східці до ставка ведуть, що поза домом,
Він золотими лотосами на стеблах срібних укритий;
Безпечно плавають фламінґи по воді і не згадають
Про дивовижне близьке Манаса, коли тебе побачать.

14.

На березі „Гора Розваг“, її верховина з сапфірів,
Оточує її чудовий пліт із золотих бананів.
За гору, що її дружина любить, згадую нещасний
Я завжди, дивлячись на тебе, коли блискавкою сяєш.

15.^[2]

Альтанка там з ліян і з ґратами з куравака квітчастих.
Ашока там червоний ще росте, з ним кесара принадний.
Один зі мною прагне доторку ноги моєї жінки,
А другий медом чарівним упитись з уст її солодких.

16.

Між них є жердка золота, що на підставі кришталевій,
Немов бамбук зелений убрана смарагдами зі споду.
У вечорі твій друг павич на ній сидить собі й танцює,
Коли кохана у долонки плеще й обручками дзвонить.

1. Фламінґи і лелеки завжди прагнуть на північ, у гори; див. Рабіндранатх Таґор. Rabindranath Tagore. Gitanjali (Songofferings), a collection of prose translations made by the author from the original bengali. (London 1913), p. 94: Like a flock of homesick cranes flying night and day to their mountain nests let all my life take its voyage to its eternal home...“. (Gitanjali, 148) у бенгальському оригіналові літерально: „ніби фламінґи, що прагнуть до Манаса“.
2. Ці дві рослини: açoka (Ionesia asoka), kesara-bakula (Rottleria tinctoria) звязані в індусів з вірою у „похітливість“ деяких рослин: ніби вони для свого розвитку вимагають людського доторку; ашока розквітає лише тоді, коли якась красуня доторкнеться його своєю ніжкою, а кесара — коли вона оббризкає його вином з власного роту.