Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 42 —


41.[1]

— „Твій стан стрункий в ліян гнучких, у сарни швидкої твій погляд,
У сяйві місяця — обличчя, кучері — в павиних перах,
В тоненьких хвилях річки ніби брів твоїх тремтіння бачу,
Але на жаль ніде, гнівлива, я тебе цілком не стріну“.

42.

„Накресливши тебе, палку-гнівливу, камінцем на скелі,
Як скоро хочу біля ніг твоїх себе намалювати,
З очей раптово ллється злива сліз і погляд застилає:
Адже жорстока доля й тут зустрітись нам не дозволяє“.

43.

„Коли твою бажану постать доведеться в мріях бачить,
Намарне привид цей затримати руками намагаюсь.
Богині лісові тоді не зможуть через спочутливість
Мене з гілок не покропити свіжої роси перлами“.

44.

„Коли на південь долетить вітрець холодний з Гімалаїв,
Що гарно так пахтить бруньками й свіжим соком деодарів,
Волію обіймати подих запашний його, бадьорий...
Він може обіймав тебе ген там, на півночі далекій?“

45.

„Коли б перетворилися довжезні ночі ці в хвилини,
І день у всіх своїх частинах не такий палючий стався!
До тебе марно прагне серце, ти з тремтливими очима!
Воно замучене вогнем зітхань через страшну розлуку“.

  1. Починаючи з цієї станси „вість“, що її доручено Хмарі-вістунові, висловлено в першій особі. Страдалець Якша доходить найвищого афекту і ці вірші в оригіналові чудово гарні. Засіб „розчленовувати“ постать красуні дуже поширений і в еспанській драмі, наприклад у Кальдерона El magico prodigioso (Маг-чудодій), Дія II, сц. 18, де Сіпріяно описує красу Хустіни 40 віршами за таким способом і закінчує:


    Son las partes que componen
    A esta divina mujer.




    Ось частини, що складають
    Цю божественную жінку.