"Просвіту" Її при ньому, хворому, звелїли урядовці навіки замкнути, щоб цього товариства не було. Ще й вмерла (трохи ранїше) кохана донька Грінченка — Настя, теж узято в неволю (до тюрми) за свої думки. І батько бачив втрату й доньки й товариства вкраїнського, як знесилений, знеможений вмирав на півднї.....
Степи, де він жив, синїють і доси, як синїли ранїш, але в них народилось нове вкраїнське життя, викликане Грінченком в дїточих розумних голівках його учеників... Дїти повиростали й добре памятають, та часто згадують свого вчителя. Опинившись поміж людьми того краю, я відчула живу радість, побачивши, що добро насїння Грінченківського вчення дало гарні наслїдки.....
Умерла... гарна, люба квітка,
Хороша й сповнена страждань...
Їй треба вічного спокою,
Не треба слїз їй і зітхань.
Умерти квітцї молодою,
Тепла і щастя не діждать
І зникнуть... Боже, де-ж та правда
І звідки серцю сонця ждать?!...
Настя Грінченко — донька Бориса Грінченка була тієї думки, що всї фабрики, заводи, копальнї й земля, повинні булиб перейти у власність робітників; за те полїція, уряд, злостились на неї; людей такої думки переслїдують і увізнюють за ті думки.
