будь про іх політи́чнє о́бщество. В стату́ті, як опісля́ вже ста́ло міні́ ві́домо, між и́ншими прему́дрими за́думами, було́ ска́зано, що Украі́нці сполу́чять усю́ Славя́нщину в одну́ федера́цію, під проте́кціею всеросі́йського импера́тора, а́, колиб всеросі́йський импера́тор на се не зволи́в, то бу́дуть промишля́ти об собі́ як не́будь и́нше.
Обо́х нас не при́йнято в та́йне політи́чнє о́бщество задля то́го, що ми й самі́ по собі́ працюва́тимемо для славя́нськоі и вкраі́нськоі свобо́ди, а тим ча́сом, на случа́й иге́монського гоне́ння, до нас ніхто́ не приче́пицця.
Се була́ ведме́жа по́слуга. Дру́жнє благоро́дзтво погуби́ло обо́х нас.
Втіша́ючись велики́ми своі́ми по́двигами в бу́дущині, не вважа́ли кия́не на малі́ ре́чі, и розмовля́ли про своі́ таемни́чі за́думи так го́лосно, що за двери́ма все було́ чу́ти. Яки́йся Петро́в, підслу́хавши шось ди́вне, знайшо́в собі́ доро́гу до това́риства; поча́в серед нёго глаго́лати ще голосні́йше про во́лю Украі́ни, про моско́вську тісно́ту и таке́ и́нше. Украі́нські полі́тики за́раз прийняли́ ёго́ між своі́ чле́ни, а він, ма́вши в рука́х де́які озна́ки та́йного політи́чнёго о́бщества, пода́в іх па́ну Юзефовичові́ Миха́йлові, що пра́вив тогді́ за попечи́теля ки́евського уче́бного о́круга.
Як у сёму́ ді́лі справля́вся пан Юзефо́вич, неха́й про се роска́же хто и́нший. Сам я нічо́го не ба́чив, и каза́в би тілько ка́зане; дозна́вши ж з ра́ннёго мо́лоду вели́кого добро́дійства від сёго́ чолові́ка, ве́льми був би рад, коли́б воно́ було́ все так, як сам пан Юзефо́вич міні́ про свою́ пози́цію у сій спра́ві ра́зів зо́ два опові́дував.
Ви́іхали ми з до́брим, и спра́вді ве́льми до́брим, бра́ччиком благополу́чно с Ки́ева в Варша́ву, та й почали́ там довба́тись у старосві́цькій польщи́зні, за підпомо́-
