Сторінка:Хуторна поезія.djvu/58

Цю сторінку схвалено

И ба́чив він різню́ між рі́дними брата́ми,
И ка́ру іх Тата́рським Лихолі́ттєм,
Пере́любки пані́в з Литво́ю та з Ляха́ми,
Святилища́ й церкви́ під му́сором та смі́ттєм.

Він ба́чив, як між вас влади́ки неписьме́нні,

Мов ті Жиди́, влади́цтва купова́ли,
Комо́ри скри́нями, вино́м склепи́ підзе́мні,
А гамани́ й сакви́ гроши́ма начиня́ли.

Вважа́в Маѳусаі́л, як зажерне́ попі́вство

До вас нау́к свобо́дних не пусти́ло:
Щоб убеспе́чити наві́ки лихоі́мство,
За чудотво́рниі ико́ни заступи́ло.

А ди́ких розбиша́к, за при́носи с пожа́рів,

Бес сорома́ лица́рством зва́ло сла́вним,
Дарма́ що й бесурме́н и христия́н терза́ли,
Торгу́ючи в Криму́ яси́ром правосла́вним.

Диви́вся пра́ведник, як на Москві́ кріва́вій

Хвоста́тий чорт у чо́рта сповіда́вся.
Немно́го слів було́ в розмо́ві іх лука́вій:
Оди́н кивну́в-моргну́в, а дру́гий догада́вся…

И жив Маѳусаі́л між лицемі́рів те́мних,

Аж по́ки ви й пісні́ позабува́ли,
Що кобзарі́ пъяні́, на бенкета́х корче́мних,
Розбо́і, пожарі́ й хижа́цтво прославля́ли.

И возопи́в святи́й, мов Иов терпели́вий,

На гно́іщі поро́ків украі́нських;