Цю сторінку схвалено
VI.
ПСАЛТИ́РНЯ ПСА́ЛЬМА.
Може, верну знову
Мою правду бесталанну,
Мое тихе слово.
Може, викую я з ёго
До старого плуга
Новий леміш и чересло,
И в тяжкі упруги,
Може, зъорю переліг той,
А на перелозі
Я посію моі слёзи,
Моі щирі слёзи…
Шевченко.
Наро́де мій, яси́рнику тата́рський,
Нево́льнику туре́цький найдоро́шший!
Наро́де мій, ехи́дний па́нський слу́го
И по́льскоі геро́ю те́мний сла́ви!
Наро́де мій, недо́уку лати́нський,
Това́ришу моско́вськоі темно́ти!
Поче́з еси́ в літо́писях черне́чих,
Не зга́дують воювники́ про те́бе.
