Цю сторінку схвалено
|
Ідя́ть тебе́ твоі́ сусі́де мо́вчки, Пропа́ло вже й ехи́дзтво в те́бе в се́рці, Геро́й же ти хиба́ над Жидово́ю. Не у́чисся ні в Кгре́ків, ні в Лати́нів, Темно́тою и Москаля́ соро́миш. *** Наро́де мій! що́ нам тепе́р поча́ти?Невже́ во ві́ки бу́деш спа́ти й спа́ти? Наро́де мій! проки́нся на хвили́ну, Та подиви́сь по лю́дзькі на Вкраі́ну. Наро́де мій! зъорі́м очи́ма по́ле, Неха́й на нім не корени́цця го́ре. Ми ду́мками те по́ле заволо́чим, Од Ви́сли до Куба́ні слі́зми змо́чим.... А що́ ж ми там для пра́внуків посі́ем, Коли́ й шепта́ть одно́ 'дному́ не смі́ем? |
