Цю сторінку схвалено
VII.
ДО СТАРО́І БА́БИ.
Како речете, яко мы мудри есмы, и законъ Господень съ нами есть? истино всуе бысть трость лживая книжникомъ.
Іереміи VIII, 8.
Старе́нька ба́бо, ти між на́ми, ді́тьми,
Прему́дрою здава́лась, як Мине́рва.
Не тим еси́ зава́жила в нас мно́го,
Що прожила́ на сві́ті літ чима́ло,
А тим, що из беззу́бими води́вшись,
Старовини́, мов репяхі́в, набра́лась.
Непережо́ване лови́ла ти обі́руч,
И нам, мали́м, у за́пічок носи́ла;
А ми, темно́та, сві́ту не вида́вши,
Няли́ тобі́, як Соломо́ну, ві́ри.
***
