Роспростре́мось, побрати́ме,
Від моря до мо́ря…
Не завда́сть нам ні́ Тата́рин,
Ані Ту́рчин го́ря.
У Москві́ ж раз по́ раз бу́дем
Здо́биччю діли́тись,
И по всіх Німе́цьких зе́млях
Му́жеством хвали́тись.
Нехай зна́ють передму́ррє
Всёго Христия́нства,
Що стоі́ть з мече́м на ча́ті
Супроти́в Пога́ньства.
Нехай сла́ва про нас тру́бить
В золоти́і тру́би…
Ви́ват, По́льща! кохаймося,
Побрати́ме лю́бий!
Ру́син.
Не загребай, Ля́ше, жа́ру
Ру́ськими рука́ми,
Не лести́ мене́ своі́ми
Пи́шними слова́ми.
Спогада́й, чим був ти спе́ршу,
Як Отто́н вели́кий
Повелі́в тобі́ лобза́ти
Па́пські череви́ки.
