Ця сторінка вичитана
И розді́лимо на ві́ки
Мужика́ с пана́ми,
Неха́й зна́е, чи годи́лось
Гордува́ти на́ми!
Ру́син.
Пра́вду ка́жеш, па́не Ля́ше:По́ки сві́ту со́нця,
Не прихи́ляцця брата́ми
Лю́де до пого́нця.
Бу́деш на́ми, мов вола́ми,
Цілину́ ора́ти;
А ми бу́дем ремикга́ти,
Свою́ ду́мку ма́ти…
Постері́г ти на дні ку́бка
В Ру́сина гадю́ку, —
Weź że s tego sobie, Ляше,
До́брую нау́ку.
Уплива́ли и мина́ли
Віки за віка́ми, —
Пролива́в кровцю́ я ля́цьку,
Ти — руську ріка́ми.
Та ж то кров животочи́ва
Нароби́ла ди́ва:
Що не ста́не Русь Ляхво́ю,
По́ки бу́де жи́ва.
