— От і не говори! Хай свята Покрова заступить, — сказав Панас і перехристився…
— Та я собі цього не бажаю, але всяко буває…
В цій хвилині надбіг гурток малих хлопців, що гнались за дівчатами ровесницями, та вигукували, сміючись…
— Мурашки, ховайте подушки, татари йдуть…
— Не викликуй чорта з пекла! — гукнув дід Андрій.
Та хлопці на це не зважали, а ганяли далі. Один хлопець піймав Ганю за плече, та так сіпнув, що дівчина впала на землю. В цій хвилині прискочив до нього Павлусь і схопив за вязи.
— Як ти смієш? Це моя сестра…
Цей обернувся і вхопив Павлуся теж.
Стали борикатися.
Павлусів противник був старший і дужчий. Він ухопив Павлуся півперек і тиснув цупко руками. Оба червоні, мов буряки, стали змагатися. Зараз обступили їх інші і придивлялися, хто кого переможе, хоч усім здавалося, що Павлусь не дасть ради.
Та воно не так сталося. Павлусь підніс вгору свого противника, та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю.
Тому стало соромно і, лежачи ще, став Павлуся бити кулаками…
