Перейти до вмісту

Сторінка:Чайковський А. Чорні рядки (1930).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Цей приказ мене так раптом заскочив, що я зовсім втратив орієнтацію, що мені тепер робити. Чи вже справді вибила для нас дванадцята година? Я не спав вже до самого рана і дріжав усім тілом. Чи воно удасться, чи місцева орґанізація поробила вже які підготовчі кроки?

Тодішний стан у Самборі був такий:

На ратуші маяла вже від кількох днів біло-червона хоругов. Поляки орґанізувалися. В місті була якась частина австрійських вояків під командою поручника Українця (назвиско я забув — либонь Третяк). Що ця частина в Самборі тоді робила і як вона називалася, я того не знав. Того поручника бачив я один раз у нас на Бесіді підчас нашої наради. Там я його пізнав. Говорив, що має під своїм приказом 200 крісів зовсім певних і ставить до нашої диспозиції вразі потреби. Я, дивлячись на того добродія, не мав до нього найменшого довіря. Виявляв собою ⁣»лєцтого оферму«⁣ так своєю поставою, як і способом говорення, зовсім невійськовим. Хтось з приявних спитав його, якої народности ті його кріси, чи він з ними вже говорив, про що ходить? Сказав, що в цій частині є ріжні нації, але найбільше Українців та що всі підуть за ним.

Я йому не дуже вірив і не покладав великої надії на його 200 крісів. До такої імпрези треба було війська певного, а з такою збираниною певно нічого не зробиться, тим більше, що Поляки мали свою орґанізацію, мали муніцію і збрую. Вони її роздобули тим способом, що відбирали