йому відтяли голову за королювання якогось Генрі. А леді має тільки сімдесят три, мій любий сер. — Чоловічок спинився й узяв понюшину табаки.
— Ну? — скрикнув Джінгл.
— Ну! — Беріть, прошу, табаки, сер… Не нюхаєте?.. краще для вас… Руїнницька звичка, любий сер. Ви — дуже милий молодий чоловік, людина з вищого товариства… Могли б далеко піти, якби гроші… га?
— Ну? — повторив містер Джінгл.
— Ви зрозуміли мене?
— Не зовсім.
— Чи не здається вам, любий сер, що п'ятдесят фунтів і воля краще, ніж міс Вордл і сподівання.
— Не підходить… І наполовину не підходить, сказав містер Джінгл і встав.
— Стійте, стійте, мій дорогий сер! — умовляв довірений, ухопивши його за ґудзика. — Непогана, кругленька сума. Людина вашого ґатунку потроїть її, як оком ізмигнути. З п'ятдесятьма фунтами багато чого можна зробити, любий сер.
— Зо ста п'ятдесятьма зробиш більше, — холодно відповів містер Джінгл.
— Добре, не будьмо гаяти часу на дрібниці, — примирчим тоном промовив чоловічок. — Ну, скажімо, сімдесят.
— Не підійде, — сказав містер Джінгл.
— Не уходьте, прошу, сер. Не кваптеся. Ну, вісімдесят. Зараз напишу вам чека.
— Не підійде, — знову сказав містер Джінгл.
— Добре, добре! — заспокоював його довірений. — Тоді скажіть, що ви хочете.
— Втратна операція, — сказав містер Джінгл. — Викинув силу грошей… карета — дев'ять фунтів, дозвіл три… — це вже дванадцять… компенсація сто… разом сто дванадцять… до того ж ще ганьба, втрата нареченої…
— Годі, годі! — перебив чоловічок, лукаво поглядаючи на нього. — Два останні пункти до списку не заводьте. Отже, ви нарахували сто дванадцять… скажімо сто… підходить?
І двадцять, — не знижав ціни Джінгл.
— Досить, досить, я пишу вам чека, — сказав чоловічок, сідаючи до столу. — Термін сплати я пишу по-
