Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


        

№4. Арія

        О сине мій, ти не тремти!
        Невинний, скромний, чесний ти.
        У світі ти один, о мій юначе.
        Розрадиш матір, що давно вже плаче.
        Ростила я єдину доню,
        Красиву, лагідну, тонку.
        Давно душа від мук холоне /2/
        Бо ворог мій, мій ворог злий украв дочку.
        Нещасна боролась.
        Кричала уголос,
        Даремно ридала
        І марно благала,
        І зникло все передо мною
        Рятуй! Рятуй! Луна сама гула.
        Та всею силою міцною
        Я наздогнати /2/ не змогла.
        Ти, ти, ти, відважний, міцний герою
        Вернеш мені моє дитя /2/.
        І порятовану тобою
        Тобі віддам назавжди я. /Зникає з дамами/.
Зміна декорації.
/Сцена набирає попереднього вигляду/
        
Таміно. /після паузи/ Невже це все не сон? О, боги, дайте сил витримати всі випробування! /Хоче йти. Папагено заступає йому стежку /.