Ця сторінка ще не вичитана
рамід; кілька кущів терну. Обабіч - високі єгипетські ворота, що вистають більше за прибудови. Оратор і жрець вводить Таміно і Папагено, які знімають свої мішки; жерці виходять. Ніч, здалека грім/.
- Таміно. Яка жалива віч! Папагено, ти ще зі мною?
- Папагено. Звичайно.
- Таміно. Яв ти гадаєш, де ми зараз ?
- Папагено. Де ? Якби не було так темно, я б тобі сказав, але ... / Грім/. Ой, лишечко !
- Таміно. Що таке ?
- Папагено. Нічого доброго. ТАМІНО. Ти бо їжся, як я чую.
- Папагено. Я не боюсь, тільки мороз біжить по спині. /Сильний грім./. Ой, лишенько ! :Таміно. З чого б це ?
- Папагено. Вважаю, що я трохи занедужав.
- Таміно. Фі, Папагено! Будь мужчиною !
- Папагено. Хочу, але не можу !/ Дуже сильний грім/. 0 ! 0! 0! Це моя остання мить!
- / Оратор і жрець увіходять із смолоскипами/.
- Оратор. Чужинці, чого шукаєте, чого хочете ви тут ? Що привело вас до наших мурів ?
- Таміно. Дружба і любов.
- Оратор. Чи готовий ти відвойовувати їх ?
- Таміно. Так.
- Оратор. Навіть якби тобі судилося вмерти ?
