Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


Таміно. Так.
Оратор. Принц, ще є час відступитися - за одну мить буде пізно.
Таміно. Учення мудрості хай буде моєю перемогою. Паміна, люба дівчина, - моєю долею !
Оратор. Ти витримаєш кожне випробування ?
Таміно. Кожне !
Оратор. Дай мені руку !/ Подають руки один одному/. Отак !
Жрець. Перед тим. як далі говорити, дозволь мені сказати кілька слів цьому чужинцеві. Чи хочеш ти завоювати любов до мудрості ?
Папагено. Воювати - діло не мов, та й не потребую я ніякої мудрості. Я - людина натуральна.
Жрець. Розтлумач, чужинцю, ці слова свої.
Папагено. А це дуже просто: я задовольнявсь спанням, їдінням та питанням, а коли ще б я та знайшов гарненьку жіночку...
Жрець. Якої ти ніколи не матимеш, коли не пройдеш наших випробувань.
Папагено. А в чому полягають оці ваші випробування ?
Жрець. Найперше - не боятися само! смерті.
Папагено. Лишаюсь холостим.
Оратор. А коли б ти раптом зустрів чеснотливу, гарну дівчину ?
Папагено. Лишаюсь холостим.
Жрець. А коли Зарастро дасть тобі дівчину, і виглядом і одягом цілком схожу на тебе ?
Папагено. Схожу на мене ? Таку х красиву ? А вона молода ?