Перейти до вмісту

Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
        

№ 13. Арія

Моностатос. Людство все на світі знає
        Всякі ніжні почуття.
        Лиш для мене їх немає,
        Бо негарний дуже я.
        У мені б'є серце кров'ю
        І тріпоче кожен м'яз.
        Без жіночої любові
        Наче в пеклі я весь час.
        Раз живу я, хоче серце
        Всяких ніжних почуттів.
        Любий місяць, не сердься,
        Що красу я полюбив.
        Ось її я поцілую,
        В хмарку, місяцю, тікай!
        А коли тебе дратую,
        Краще очі заховай ! /Іде до Паміни/.
Цариця ночі /увіходить з середнього люка, так, щоб опинитися перед Паміною/. Назад !
Паміна / прокидається/. О боги !
Моностатос / відстрибує назад /. Ой-ой-ой! Це... коли не помиляюсь, богиня ночі !/ Застигає на місці/.
Паміна. Мамо ! Мамо ! Люба мамо ! / Падає їй в обійми/.
Моностатос. Мама ? Гм, треба послухати, що там далі буде. / Виповзає/.
Цариця. Де юнак, якого я тобі послала ?
Паміна. А, мамо, його відібрали в мене світ і люди. Він прийняв посвяту.