Ця сторінка вичитана
№ 13. Арія
- Моностатос. Людство все на світі знає
- Всякі ніжні почуття.
- Лиш для мене їх немає,
- Бо негарний дуже я.
- У мені б'є серце кров'ю
- І тріпоче кожен м'яз.
- Без жіночої любові
- Наче в пеклі я весь час.
- Раз живу я, хоче серце
- Всяких ніжних почуттів.
- Любий місяць, не сердься,
- Що красу я полюбив.
- Ось її я поцілую,
- В хмарку, місяцю, тікай!
- А коли тебе дратую,
- Краще очі заховай ! /Іде до Паміни/.
- Цариця ночі /увіходить з середнього люка, так, щоб опинитися перед Паміною/. Назад !
- Паміна / прокидається/. О боги !
- Моностатос / відстрибує назад /. Ой-ой-ой! Це... коли не помиляюсь, богиня ночі !/ Застигає на місці/.
- Паміна. Мамо ! Мамо ! Люба мамо ! / Падає їй в обійми/.
- Моностатос. Мама ? Гм, треба послухати, що там далі буде. / Виповзає/.
- Цариця. Де юнак, якого я тобі послала ?
- Паміна. А, мамо, його відібрали в мене світ і люди. Він прийняв посвяту.
