Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


        

№ 14. Арія

Цариця ночі. Палає кров надією відплати.
        Смерть, люта кара злодію близька.
        Не хочеш ти Зарастро покарати.
        То відтепер ти не моя дочка.
        Загубиш ти навіки,
        Зламаєш ти навіки,
        Покинеш ти навіки
        Весь природний наш зв"язок.
        Тa ні ! Ти вб'єш Зарастро цим кинджалом.
        Вдар ! Вдар ! Вдар !
        В певні руки я даю клинок /Зникає/.
Паміна / з кинджалом у руці/. Я мушу стати вбивцею ? Але ж, боги, я не можу ! Не можу! / Замислюється/.
Моностатос / увіходить, швидко, крадькома і дуже весело/. Отже, сонячний диск, вплинув-таки на Паміну. І він розповість Зарастро. що дівчисько мусить стати його вбивцею ?
Паміна. Але мама заприсягалася всіма богами зректися
        мене, якщо я не вб'ю Зарастро ! Боги, що я маю робити ?
Моностатос. Ввірити себе мені. /Бере у неї кинджал/.
Паміна. Ах !
Моностатос. Чого ти злякалась ? Моєї чорної шкіри, чи вбивства ?
Паміна / боязно/. То ти знаєш ?..
Моностатос. Усе. Ти й твоя мати у мене в руках. Отже, в тебе тільки один шлях порятунку.