Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


        Мов князь той вельможний, пишатись,
        Радітиму завше життю.
        Гулятиму наче в раю.
        Як нікому пломінь носити,
        То мушу пал серця вгасити,
        Коли ж поцілують мене.
        Салют на душі спалахне,
        Невже отакого дівчати
        Не можна ніде розшукати,
        І пущу свій вік самітній
        Кінчати і пустелі сумній ?
Стара / підтанцьовуючи і припадаючи иа власний кийок/. Я тут мoє пташенятко !
Папагено. Тo не тільки ти й відгукнулась на заклик моєї душі ?
Стара. Я, моє пташенятко !
Папагено, Оце так щастячко !
Стара. І коли ти мені обіцяєш бути вічно вірним, то побачив сам, як ніжно кохатиме тебе твоя жіночка.
Стара. O, як Я хочу обійняти тебе, приголубити, притиснути до грудей !
Папагено. Ще й до грудей притиснути !
Стара. Відійди, дай руку, ходімо де загсу,
Папагено. Нe треба мeнe хапати, любе пташенятко ! Шлюб завжди треба добре обміркувати.
Стара. Давай руку, або назавжди залишишся тут сидіти у в'язниці.