Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана
Папагено. У в’язниці.
Стара. На воді й хлібі, без друга, без яодруги і світу.
Папагено. Пити воду ? На самоті ? Ні, я волію краще взяти чортиху, ніж лишатися без нічого. Ну маєш мою руку з обіцянкою, що я ніколи не зраджу тебе. / До себе/ Аж поки не зустріну гарнішої.
Стара. Присягаєшся ?
Папагено. Присягаюсь.
Стара / перетворюється на молодичку, одягнену так само, як і Папагено/.
Папагено. Па-па-папагено ! / Хоче обійняті її/.
Оратор / посіпшно відштовхує її/. Геть, юна жінко!
        Він ще не гідний бути твоїм ! /Відтягує її. Папагено тягнеться за нею/. Назад, кажу я !
Папагено. Не відступлюся, хай мене земля поглине!
        / Провалюється/.
Зміна декорацій.
        / Невеличкий садок. З'являються троє хлопчиків/.

№21. Фінал

Хлопці. Вже скоро променем червоним
        Засяє дня гонець.
        Вже скоро край всім забобонам,
        Поборе їм мудрець.
        Любий спокій, повернися
        І знов на сході оселися !
        Земля сіяє раєм там
        І смертні рівні божествам.