Сторінка:Чарівна флейта (1956).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана
2-й. Ах! Невже оце все для Паміни? Ах! Дивіться...
1-й. 0, пташечка сердешна! Ні! Просто жахливо!
2-й. Як безжально ламає він тендітні їй рученята...
1-й. Ходім! Боляче це бачить.
2-й. І в мене крається серце, як гляну на цю бідолашну та її мучителя /виходить/.

№ 6. Тріо

Моностатос. Сюди, красунечко моя!
Паміна. Ой, бідна я, нещасна я!
Моностатос. Ти зараз маєш вмерти!
Паміна. Боюся я не смерті -
        За рідну матір жаль бере:
        Вона, мабуть, в журбі помре.
Моностатос. Гей, ланцюги, раби, несіть! /їй надягають ланцюги на руки/.
        Ти спробуй лють найтяжчу!
Паміна. 0, вбий мене ти краше!
        Моїм життям себе насить! /Непритомнів/.
Моностатос. Всі геть! Всі геть!
        Нас залишіть одних! /Раби виходять/.
Папагено /за вікном/. Куди зайшов! Я збився з ніг!
        Ага! Людей там бачу!
        Сміліш! Зайду до них! /Входить/.
        Дівча, мов білий сніг,
        Хоч видно кров гарячу.
Моностатос і Папагено /злякавшись один одного/.
        Ух! Та це сам чорт, лице страшне!
        О зглянься! Облиш мене! /Розбігаються/.