Ця сторінка ще не вичитана
- Цариця /гнівно/. То слухай мов останнє слово!
№ 14. Арія
- Цариця Палає кров нацією відплати.
- Смерть, люта кара, близька.
- Ти б не взялась Зарастро покарати, -
- Тоді була б мені ти не дочка.
- Забула б ти навіки,
- Порвала б ти навіки,
- Зломила ти б навіки
- Той природний наш зв'зок.
- Та ні! Ти вбє'ш Зарастро цим кинджалом!
- Смерть! В певні руки я даю клинок!
- Паміна /з вийнятим кинджалом у руці/. 0, все це жахливо! Невже я мушу загубить Зарастро?! Ні, ні, сил нема!
- Моностатос. А, якраз зараз облагоджу тут своє я дільце! Паміна. Клялася мати кинути мене самітну... Що робити? Моностатос /бере в неї кинджал/. Повір мені. Паміна /злякано/. 0 боже!
- Моностатос. Чи ти злякалась страшного обличчя? Чи надміру страшніший задум так примусив тебе тремтіти і лякатись? Паміна. 0 небо! Ти знаєш?
- Моностатос. Усе я знаю, як ти бачиш. Ви в моїх руках. Варто мені сказать одне лиш слово, і згине в тебе мати і ти разом з нею.
- Паміна. Ах! Зглянься на матір мою... зглянься ти на мене! Моностатос. Чи виконаєш моє бажання?
- Паміна. Чого ти хочеш?
- Моностатос. Кохай мене!
