Ця сторінка ще не вичитана
сюди. Таміно повертається і грає на флейті. Леви зникають/. Ах, все ладен я зробити, підкоряюсь, наказуй, чого хочеш! /Іде, потім повертається ло столу/. Страви і вина, прощайте! /Таміно з докором дивиться на нього/. Тепер куди йдемо ми? /Таміно вказує на небо/. Те знають боги! А нам і знать не треба? /Таміно тягне його/. Тихше! Почекай же! нe поспішай! Ітае не раз ми встигнем померти /виходять./
№ 18. Хор
- Жерці. Преславний сильний боже!Мить блаженна! Похмуру кіч змінило сяйво денне! Нове життя царевич починав, Свій голос рік із нашими єднає. Де ясний ум, це смілий дух, Нам в ряд стане міцний і вірний друг. /Жерці вводять Таміно, напнутого покривалом/.
- Зарастро. Таміно! Близько мета вже: тепер зостались не два важкі дуже іспитання. Шукаєш доброчесність і любов, - хай поможе тобі саме небо! /Бере Таміно за руку і знімає з нього покривало. До жерців/. Приведіть-но Паміну.
- Паміна /у покривалі; її веде за руку жрець/, Куди ви велете мене? Ця тиша! Як страхає мене вона! 0, земле, чи повітря, укажіть мені, де чоловік мій... Хто з вас скаже, де він? Хто поверне його? Зарастро. Він жде тебе, щоби сказать востаннє: прощавай.
- Паміна. Востаннє прощавай? Ах! Де ж це він? Мерщій до нього ведіть мене.
- Зарастро. /знімає з неї покривало/. Ось, дивися, тут він.
- Паміна. Ах! Ось ти, Таміно! Яке це щастя!
- Таміно /стримано/. Стривай, царівно! Я йти повинен, прошай же!
