завоювати Туреччину, набувши концесії, збудувавши залізниці та росчинивши широко двері у Туреччину для французського промислового та фінансового капіталу.
Війна закінчилася, однак, цілковитим розгромом Греції, після чого і Англія мусила фактично визнати Ангорський уряд. У Лозані була скликана конференція зацікавлених держав для остаточного укладання мирного договору.
Під час скликання конференції найбільше суперечок викликало питання про участь в праці конференції Радянської Федерації.
Цілком зрозуміло, що Радянська Федерація, для котрої Дарданели є одинокий вихід у Середземне море, була зацікавлена в тому чи иншому розв'язанні справ, що торкаються протоків, а також і зв'язаних з ними політичних справ. З другого боку Радянська Федерація зацікавлена також і в розв'язанні всіх инших фінансово-економичних справ, що їх мали обміркувати у Лозані, з другого боку держави, що скликали конференцію, прагнули, о скільки було можливо, усунути Радянські Республіки, яких вони юридично не визнавали, від участи в обміркуванні всіх міжнародніх справ. До того імперіялистичні хижаки, розуміючи, що Радфедерація буде перешкоджати всіма силами постановам, що можуть спричинитися до нових війн, або пригноблення менш сильних націй, щоб полекшити розв'язання всіх справ, гадали не притягати Радфедерацію до участи в конференції.
Однак, до часу скликання Лозанської конференції міжнародне політичне та економичне становище Радфедерації остільки зміцнилось, що переможці примушені були погодитися на компроміс, а саме: допустити Радянську делегацію до участи в обміркуванні питань зв'язаних за долею протоків та усунути від участи в обговоренні фінансово-економичних справ, бо, мовляв, ці справи вже раніше розв'язані в договорі між Ангорським урядом та Радфедераціею.
Лозанська конференція відкрилася в кінці листопаду 1922 року, тривала до початку лютого 1923 р. і, нарешті, як і треба було чекати, до визначеної угоди не дійшла.
Основними пунктами конференції були:
1) Протоки і режим Константинополя,
2) Європейські кордони Турції,
3) Капітуляції,
4) Борги Турції,
5) Месопотамія, або власне один із її вілайєтів — Мосул.
Що до Смирнського вілайєту, то його остаточно визнано за Турцією.
Позиція Радянської делегації по всіх цих питанням була найбільш ясною і вона одстоювала її послідовно до кінця.
В справі про затоки Рад. делегація відстоювала свободу затоків для торгових кораблів і зачинення їх для військових. Таким лише чином можна було позбавитися нової війни на Чорному морі.
Разом з тим Радянська делегація погоджувалась на скликання конференції прибережних держав Чорного моря для улаштовання справи про морське роз'оруження. Відповідно цьому протоки повинно передати
