— На село?
Григорій довго плутався в незвязних фразах і нарешті рішив, що йому все-таки тут, кур'єром веселіш, ніж десь, „на задрипанках“.
— Полювання гарна річ, та бачте…
Сайгор бачив. — Сонце стояло над головою. Город відходив по шосе, а за ним плентались яри, іподром, радіо. Сизою ртуттю коливались далі.
І в цей мент, як звичайно, Сайгор думав про ті-ж засідання і згадав термінові пакети.
… — Глядіть же, не забудьте однести.
— Не турбуйтесь, — сказав Григорій.
Марчик дворняжка: літом — лягаш, зімою — гончак, дома — сторож зірвав ґаву і помчав за нею по тирсі. Тоді-ж відстав пудель мадмуазель Ар'йон від компанії, і, з кошиком в зубах, пішов рядом з Сайгором. І тоді ж повернула голову баришня з редвидату — не Тоня — і чогось подивилась на Сайгора і посміхнулась тихою звичайною усмішкою. Потім кожного разу, коли пудель залишав Ар'йон, баришня — не Тоня — поверталась і усміхалась тихою звичайною усмішкою.
Сайгор погладив пуделя по кучерявій львиній гриві і сказав:
— Гарний пес. Чудова порода для дресировки.
Григорій мабуть образився за свого Марчика і подав бандитський посвист у тирсу. А коли дворняжка підлетіла, помахуючи хвостом, і показала зуби, він тут же, на шосе, примусив її служити на задніх лапах.
— Все-таки я так скажу, — промовив Григорій, — не люблю я цих пуделів. Так: ні те, ні се. Користи мало. Ну тягає в зубах кошика, а що з того? Подумаєш, штука!
Потім з любов'ю посіпав Марчика за вуха і рішуче заявив:
— Молодчик!
Певно, Григорій був патріотом своєї батьківщини. — А породистий пес труснув львиною гривою і помчав до мадмуазель Ар'йон.
Входили в ліс. На узліссі рожева парасолька прикрила траву: компанія сіла відпочивати. Коли підходили до них, з глибин зелени повстав раптовий вітер і з шумом помчав на шосе. Сайгор і Григорій сіли праворуч.
— Сеньйоре, — сказала Ар'йон, граючи до Сайгора льонними дзвониками на скронях. — Ви цілком певні, що наш вечір пройде щасливо? У мене якесь передчуття. Знаєте?
Сайгор сказав, що він нічого не знає, що його попрохали сказати вступне слово — і тільки. Все-ж инше його не торкається.
— Ах сеньйоре, як ви індиферентні…
