Тоді Сайгор підвів нервово брови й подивився кудись убік. І тоді-ж мадмуазель Ар'йон скинулась, показуючи рядок прекрасних зубів.
— До жорстокости, знаєте — до жорстокости.
— О, божественна медхен, — вмішався довгоногий-довговолосий тип, — шпрехен зі?
— Ну?
Тип закинув волосся і взяв витончену руку мадмуазель Ар'йон.
— Я чув! це велике! слово! товариш!.. — і продеклямував якусь чергову банальність надто театральним голосом.
Сайгор одвернувся і невимушено ліг на траву. Григорій сидів далі й уважно розглядав свою рушницю. Потім розложив ладунку і переглядав набої.
Студент тихо розмовляв з Тонею і зрідка, тмяно поглядаючи на неї, обережно клав свою руку на її білосніжне межево, що виглядало від сорочки до матової шиї, від тугоперсого молодого взгір'я. Тоня розширяла жваві ніздрі, шелестіла віями й бавилась руками в траві. Баришня з редвидату — не Тоня — самотно сиділа збоку і дмухала на „божу коровку“, що застигла в неї на долоні.
З іподрому зірвався аероплан і, розрізаючи повітря клекотом мотору, закружляв над узліссям.
Тоді ж на крайовиді від города показалась крапка. Наближалась, збільшувалась, і бачили фаетон з парою вороних коней. Коли фаетон порівнявся з компанією, Марчик зірвався і полетів у курево. Іще чути було буйний бандитський посвист.
Пудель одмахнувся від мух львиною гривою й розумно дивився на кошик, що стояв біля Сайгора, біля ніг. — Спека перевалювала за гарячий полудень — непевно й млосно. Але дихати стало трохи лекше. За дорогу нагартовані простори стомили, і через де-який час Григорієва фляжка була порожня.
Знову підвелися продовжити путь. Тоді Сайгор пішов до Григорія — мабуть нарочито — взяв у нього ладунку і для чогось перекидав набої. Тільки коли компанія з шумом влетіла в ліс і гулко залунала луна, Сайгор сказав:
— Ходімте.
Пішли. З листяника чули чергову банальність. Кричав тип:
— Майне кляйне лібе медхен, іх лібе діх зер ґут.
Мадмуазель Ар'йон, очевидно, не знала жодної мови і плутала німецьку з французською.
— Парле ву франсе?
— Уй! Уй! — кричав тип на ввесь ліс.
Йшли. На півдорозі до віли бачили хлоп'яків-чабанів, бачили корів, що тріщали меж дерев, пробираючись на
