Сторінка:Червоний шлях, 1923-02.pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

узлісся. Томилась вільха, безсило опустивши крила. А ввесь ліс жив якимсь невідомим життям, і хотілось сказати, що була тут і тайна віків і тайна світобудівлі.

В'ялі літні мислі хмарою купчились над головою, і було нерозгадано, таємно і прекрасно.

Григорій насвистував пісню, і від неї линула жура: і пісня і бандитські буйні посвисти були тако-ж надзвичайні.

Сайгор уперше за все літо вибрався за город зі стосів відношень, з димних кімнат засідань, з мітингових, ячейкових, — ових промов, дебатів, преній, дискусій. Перший раз за все літо дихав вільним чистим повітрям. І мабуть перший раз за довгі роки відчув якийсь солодкий біль, якусь неясну трівогу. І тут же над його згорбленим станом незнайомо нависла примара вагання. Якого? Відкіля? Він не знав. І навіть по-дитячому здивувався йому. Біль тягнув кудись на невідомі шляхи, і од болю були невідомі шляхи. А навкруги гримав день і чути було — на сопілці — тоскно-радісний ґімн життю.

Виходили до соснової посадки, зрідка бачили на взгір'ях білі крила забутих віл. І був далекий гомін.

Десь, збоку, Марчик зірвав звірину і гулко, замираючи, помчав за нею в гущавину.

II.

Григорій — не встигли підійти до віли — захвилювався і покликав свого собаку. Поспішно забрав у Сайгора декілька сигареток. Потім збільшив крок і забіг уперед. Сайгор думав було піти з Григорієм, але потягнуло до ставка освіжитись від спеки нагартованого дня.

— Подивимось, що наполюєте!

Відповів:

— Як би ви знали, що то за Богомольскі Болота — птиці сила!

І знову натхненно говорив про полювання, про крижнів, про вечірні перельоти.

Нарешті, поправивши ладунку, Григорій кинув де-кілька слів і хутко попрямував убік. Сайгор не злився з компанією і один пішов до ставка. Пудель, очевидно, передав кошик мадмуазель Ар'йон і доганяв його.

— Сеньйоре! Бережіть мого Дружка. На вашій відповідальності. Чуєте?

— Чую, — голосно відповів співачці і звернув з доріжки в шелест торішнього листя.

До купальні не пішов — відчув раптом сором'язливість. Трохи здивувався своїй нелюдимості і зупинився. Дивився на білі статні фіґури голих людей, що вовтузились у воді,