Але, як завше буває на вілах, природа взяла своє, тим більш, що прибуло ще де-кілька студентів — організаторів вечера „на користь“. Правда, ці студенти держались окремо. Все ж таки над вілою повис гомін.
Літній театр студенти зайняли з вечера зі всім вжитком: сцену, будку з розбитою роялью, поламані стільці. Студенти ремонтували кін, утрамбовували ґрунт залі з голубою покрівлею — небом. Поставили біля входу стіл на трьох ніжках (без четвертої) і посадили колеґу продавати квитки.
Зібрались з будівель, з лісу, від купальні хлоп'ята, заглядали в щілини, дивились на мадмуазель Ар'йон, на довгоногого-довговолосого типа і подавали пікантні репліки.
Зрідка проходили ґранд-дами зі всією фамілією і заглядали в театр, іронично посміхаючись Все-таки підходили до афіши і негляже розглядали її.
— Ах! Мадмуазель Ар'йон теж тут? Обов'язково прийдемо.
Касир пропонував купити квитки, ґранд-дами ухилялись: купимо, мовляв, купимо, почекайте.
— Мадам! це на користь студентів. Будь ласка, квиток.
Тоді говорила ґранд-дама:
— Ах, боже мій, знову на користь!.. Марья Петровно! Ви не можете уявити, як обридла ця „на користь“.
— Так… Так… І на голодних, і на голодаючих, і на дітей, і на інвалідів, і на чахоточних. Прямо ужасть!
— А ви, господин студент, маєте мандат? — підпливла до столика третя і змахнула з чола батистовою хусткою сало. — А то, знаєте, разнії бувають…
Студент вийняв мандат. Тоді спитала друга:
— Мар'я Петровно!.. Ваш Коля ще не приїхав з ком'ячейки? А мій, знаєте, Іван Дем'янович вчора обкушався яблоков і таке, знаєте, засорєніє желудка…
— Ужасть! — зітхнула Марья Петровна і порадила: візьміть же, душенько, від доктора записку. Що ж поробиш — комуніческая дисціпліна. Порядок.
Гранд-дама кивнула головою і докірливо дивилась на студента. Потім обидва виводки плавко почали віддалятись.
Виддалялось і сонце: все нижче і нижче сідало за вілою. Криві проміння стояли в задумі, потім гладили оксамитом мігдальний колір лісу. Запахло вечірнім цвітом — таким незносно-млосним, мов фаркнули десь кропив'яні пожежі. Летіли на ночівлю птахи. Десь прокричав удод свою одноманітну пісню. Проходили до купальні з рушниками — одиночки, маси, фамілії. За ставком, на луках, іржав кінь.
Тихо, крадькома ступав надзвичайний голубиний вечір.
Треба було починати музикально-вокально-танцевальний каламбур (так всі учасники казали, тому що вечір був імпровізований, тому що не з'їхались всі учасники і не приїхав гармоніст).
