Сторінка:Червоний шлях, 1923-02.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Зійшлись всі — від купальні, з віл, з лісу. Але авдиторії не було, і навіть на 10 — 12 квитків, які продали на вілах удень, ніхто не приходив. Організатори хвилювались, тому що були учасники з гонором, для яких треба було дістати авдиторію.

Але порожньо виглядали доріжки, і тільки хлоп'ята осіли дерева навкруги літнього театру і заглядали на сцену, знову подаючи пікантні репліки.

Сайгор давно вже прийшов з лісу і ходив тепер з будки, від розбитої роялі, до сцени, на повітря. Звичайно, більш за всіх хвилювались студенти, що утрамбовували імпровізовану залю, і більш за всіх — мадмуазель Ар'йон, яка бачила в цім якийсь скандал.

Все-таки розложили огнище біля театру, під деревами, і зварили один куліш і варили ще другий куліш. Баришні з редвидату дістали десь ложки і запрошували до вечері.

… — Чого ж ви нічого не їсте, товаришу?

До Сайгора підійшла Татьяна і рішуче потягла його, тому що сходив вечір — сходились межі світла: соняшного, що умирало і з багаття, що чим далі, то більш розгоралось, Сайгор в Татьянинім звичайнім обличчі побачив хороші теплі лінії, до яких потягнуло. Він взяв її під руку, і вони пішли.

— Я сама не люблю цієї публіки. Обивательщина.

Татьяна сказала, безумовно, серйозно і щиро, і мабуть тому, що серйозно і щиро, Сайгор за неї, чи не за неї, а за себе почервонів, відчув як прилила до щок хвиля крови. І раптом подумав, що стріне можливо цю баришню в городі, що вона й там фаміл'ярно заговорить з ним про обивательщину, і було неприємно.

Після кулішу сиділи за театром, на заході. Бачили, як, обнявшись, промайнули в глибокий присмерк дві фіґури: Тоня й студент.

— Ви — комісар? — спитала Татьяна.

— Так.

— Я вас бачила. Ви приходили в наш редвидат в тім місяці. Я там машиністкою.

— Мабуть приходив… — і згадка про редвидат ще далі одкинула від нього Татьяну. Він сухо сказєв:

— Пора б починати! — І підвівся. І в цей мент прозгучав перший дзвоник. — Смеркло.

Авдиторія була з трьох фіґур. Тоді рішили пустити хлоп'ят, які сиділи, чекаючи, на деревах. Сайгор, звичайно, одмовився говорити вступне слово: для кого? Потім сказав студентові, що даремно турбували його і всіх учасників. Студент прохав пробачення і дивувався некультурності публіки з віл.