що проєкт плятформи прийнято, хоч і невеликою більшістю голосів, і постановлено було її видрукувати в Галичині, розвезти по Громадах для росповсюдження. Разом з тим доручено Раді обміркувати і докласти будучому з'їздові проєкт перетворення нашої орґанізації в партію на кшталт галицької „Національно-Демократичної“; проєктувалися назви: „Українська Національна“, „Демократична“, а навіть „Радикальна“, і доручено виробити детальну програму партії.
Науменко і Стешенко відмовилися вступити на другий рік в Раду, Берештам помер того року, то в Раду обрано було: Грінченка, Єфремова, Ю. Квасницького, Модеста Левицького, В. Чеховського і мене.
Зиму 1903/4 року Рада була занята майже виключно програмним питанням і назвою партії, в яку мала перетворитися наша, досі безпартійна орґанізація. Тепер вже не було між нами голосів, що булиб проти програми і проти внесення соціяльно-економічних питань, бо зїзд постановив виробити замісць плятформи детальну програму.
Суперечки й дебати велися про „однопалатність“ і „двопалатність“ та про соціяльно-економічні питання. Не було між ними сторонників палати панів, а друга палата уявлялася нам складеною з послів від окремих автономних країв: инші стояли тільки за один загально-російський парлямент і за краєві сойми.
З приводу соціяльно-економічних питань теж не було великих суперечок; одні були поміркованіщі, другі радикальніщі; я займав компромісову середину, яка взяла гору і нарешті уложено проєкт програми партії, яку ми погодилися назвати „Українською Демократичною Партією“ і проєкт той розіслано по Громадах.
На з'їзді в осени 1904 року програму цю і назву ухвалено невеликою більшістю, але в остаточній редакції послано його до ЛНВістника після Великодного З'їзду 1905 року[1].
- ↑ Програму „Української Демократичної Партії“ надруковано в ЛНВістнику 1905 р. кн. VI за червень.
