ратуру, музику, малярство, на яких виховалися ми всі і якими захоплюється ввесь світ?
На це йому відповідали, що це не народня московська культура, а загально-російська, що виросла, як роскішна квітка в теплиці на гної, що її виробляли не тільки Москалі, а й „інородці“. Роман російський витворив „Малорос“ Гоголь, музику — Білорус Глінка та „Малорос“ Чайковський, малярство — „Малороси“ Левіцький, Боровиковський і т. д. А народ московський ще пробуває на первісному ступіні культури, він іще не має навіть плуга, яким обробляють землю всі культурні народи, він досі оре землю „сахою“, на подобу нашого одноручного рала, що не відвертає скиби (борозни), а тільки риє землю і яким у нас переганяють ріллю. У московського народу ще нема приватної власности на землю, у нього досі затрималася первісна комунальна, „общинна“ власність. Мало того, у нього досі панує поліґамія, так зване „снохачество“, при якому старший в родині, „большак“ живе з своїми невістками, з жінками своїх синів (снохами), чоловіки яких служать в „отхожих промислах“ по великих містах, або по фабриках та копальнях на півдні Росії і мусять свій заробіток посилати свойому „большакові“. А коли не схотять посилати, або схотять забрати до себе своїх жінок і відділитися від спільної родини, то „большак“ може заборонити видачу їм паспортів, без яких у Росії не можна проживати, і вони мусітимуть вертатися додому, а тут „мір“ (громада) на сході ще й різками випарить, щоб слухались „стариков“, що додержують і бережуть традиції.
А Фин додав:
— Навіть прославлену „московську баню“ (парову лазню) вони перейняли у нас Финів, як і „овін“, „ріґу“, в якій сушать вогнем снопи збіжа.
Під владою московського народу фінсько-монгольські племена, як Мордва, Чуваші, Зиряне та инчі ще й досі напівдикуни, досі ще погане, що поклоняються ідолам, тоді як споріднені їм племена, як Фини, Ести, що були під владою культурних народів, як Шведи та Німці в Прибалтиці,
