Коли весною 1905 року підняли революцію матроси на Чорнім морі, що описав інженір Ол. Коваленко в ЛНВістнику за 1906 р. і коли панцирник „Потьомкин“ загрожував розгромити з гармат всю Одесу, як що вона не дасть йому вугілля та харчових продуктів, то влада одеська ростерялася, зовсім загубила голову, а з нею і всю свою силу. З Одеси це передалося на провінцію, захоплюючи постепенно все ширші й ширші обсяги. У великому підгородньому селі Северинівці, де тодішній Ґуберніяльний Предводитель Дворянства (маршалок) Сухомлинов мав щось більше десятка тисяч десятин землі, селяне на сході постановили присилувати його віддати їм за третій сніп (панові) частину землі і всім сходом пішли до економії й примусили Сухомлинова видати їм відповідну росписку. Досягнувши свого, Северинівські селяне вибрали з кількох душ комітети, чи „комісії“, як вони їх назвали, і послали по сусідніх селах добиватися від панів того самого; за комісіями тими потягнулися десятки підвід наповнені селянами, щоб надати авторитету і сили тим комісіям. Мені оповідали сусіда мій інженір П. Кондрацький та родичка моя, вдова пані Л. Левицька, як роспоряжалися у них ті комісії. Кондрацький, крім сумежного зо мною, мав щось коло 5 тисяч десятин землі в с. Майорському за 20 верстов по р. Тилігулу, нижче м. Ананїва, що взяв за жінкою, і провадив на них величезне інтенсивне господарство з паровими плугами і з сотнями захожих та місцевих робітників. За день, чи за два наперед він дістав від „комісії“ роспорядження наготувати на такий то день хліба й сала щось на скілька десятків душ людей і сподіватися „комісії“ до себе.
Знаючи вже від людей, що „комісії“ ніякого ґвалту та погрому над панами та їхнім майном не чинять, він роспорядився наготувати замовлений харч і спокійно дожидав „комісії“. Нарешті, у визначений день приїхала комісія, а з нею скілька десятків підвід з сотнею селян з сумежних сіл, але яких він особисто не знав. Приїзжі селяне, а позаду них місцеві, заповнили ввесь двір, комісія-ж, що складалася з кількох душ таких-же селян, розсілася на
