Хоч як я не захоплювався громадською справою, але мусів працювати і в селі коло господарства, бо це було одиноке джерело для істнування моєї родини і джерело, звідки я черпав гроші для підтримання української справи.
Як тільки наставала пора сіяти, то я виїздив на Херсонщину, потім на Полтавщину і так в розїздах проводив усе літо, а у вересні місяці під час молотьби просижував на току коло молотилки від світання до смеркання.
Свої відносини з селянами в Перешорах на Херсонщині я описав спочатку цих споминів, а тепер роскажу, що там діялося в бурхливому 1905 році.
Продавши Перешорянам рівночасно по недорогій ціні коло 500 десятин землі з допомогою Селянського Банку, я став для них не паном, у якого вони працювали, як наймити на поденщині, а сусідою, правда, великоземельним, але в якого вони могли наймати землю, коли кому мало було своєї, на умовах, про які я вже згадував.
А тому селянські розрухи, що обхопили всю Україну 1905 року, не відбились ніяк ні в Перешорах, ані в Кононівці.
На Херсонщині взагалі ці розрухи не прибрали спочатку тих руїнницьких форм, які були тоді скрізь по селах на Україні.