у тім, що вони на японські гроші робили всякі перешкоди урядові в одержанні побіди над Японцями. В деяких містах, як напр. в Одесі, Томську, виступи ці кінчились замордуванням цілих сотень інтеліґенції та Жидів. Так само уряд орґанізував погроми на Кавказі, нацьковуючи Татар на Вірменів за протести останніх за відібрання урядом від вірменського духовенства церковних маєтків, так званих „Вакуфних земель“, на прибутки з яких удержувалися вірменські церковні школи.
Характеристично, що коли суд потім засуджував цих убійць та погромщиків, то царь всіх їх милував.
Під осінь 1905 року настали часи такого бурхливого, ураганного життя, такого напруження нервів у людей, що я все переплутав у своїй памяти і тепер, не маючи тут на еміґрації, ні листів тодішніх, ні ґазет, не згадаю всього в тому порядку, в якому воно діялося. Одна ґрандіозна всеросійська залізнодорожно-почтово-телєґрафна забастовка, змова (страйк), якої ніколи доти і після неї світ не бачив, надзвичайно схвилювала всіх. Деж таки: величезна просторами держава лежала як параліжована істота; ні один нерв не функціонував, не міг передати від центру на періферії жадного наказу, жадної звістки і центр не знав, що діється на періферіях; а провінція не знала, чи є ще той центр, чи вже може бурхлива хвиля революції змела його й занесла в безвість. Ні листів, ні телєґрам, ні ґазет нема, тільки якісь суперечні чутки, яких не можна провірити, бо ніхто не міг нікуди проїхати по залізниці. Переляканий царь вже хотів був тікати з родиною пароплавом за кордон, але придворні, на чолі з Распутіним, умовили його лишитися і піти на уступки громадянству, в надії його заспокоїти. Він знов покликав до влади звільненого, ненависного йому ґрафа Вітте і доручив йому скласти проєкт конституції, яку сам ще недавно перед земськими делєґатами назвав „безсмисленними мечтаніями“ (безглуздими мріями), а тепер оповістив її маніфестом 17-го жовтня (октября).
Одних від того страйку охопила радість, що вже самодержавіє нарешті луснуло, — настає давно бажане, давно