ликий жаль перша Державна Дума проістнувала всього коло 2-х з половиною місяців і була роспущена за Кадетський аґрарний законопроєкт, по якому велика земельна посілість мала бути викуплена для працюючих коло землі.
Але самий факт істнування Української Фракції в Думі мав величезне значіння: він показав світові, що „русскій народ“ не моноліт, як запевняли Москалі, а істнує і український народ, що домагається своїх прав на істнування, на самостійне культурне життя. А для нас цей факт мав величезне аґітаційне значіння, як серед обмосковленої інтеліґенції, так і серед несвідомого селянства, бо всім показав, що Українці вважають себе окремою нацією. За першої думи, заходами проф. Грушевського, орґанізувалася і велика посольська фракція „Автономістів-федералістів“ з представників ріжних націй.
За прикладом першої Думи вже легше було орґанізувати українську фракцію і в другій Думі, хоч жадний член Демократично-Радикальної партії не попав у посли другої Думи. Для цієї мети, за допомогою Демократ.-Радикальної Партії, оселився в Петербурзі член першої Думи П. Чижевський, що, через підписання Виборзького протесту, позбавлений був виборчих прав, і проявив надзвичайну енерґію в справі орґанізації української фракції в другій Думі. В короткий час за допомогою свого шурина (шваґра), члена другої Думи д-ра М. Рубиса[1] він склав українську Фракцію, яка називалася „Українською Думською Громадою“ і налічувала 47 членів. Чижевському багато допомагав відомий кооператор, небіжчик В. Доманицький, дуже вміло редагуючи ґазету „Рідну Справу“ („Вісти з Думи“), що видавалася на кошти Фракції. Через цю ґазетку Думська Громада була раз-у-раз у звязку з Україною, де вона була дуже популярна серед селянства. В тій же ґазеті була надрукована деклярація Думської Громади, уложена П. Стебницьким, Ф. Вовком, П. Чижевським та В. Доманицьким, членами Демократично-Радикальної Партії, що проживали
- ↑ Розстріляний 1919 року.
