Сторінка:Чужинцї про українську справу. 1917.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

1) Доля 38-мілїонового народу Українцїв се найбільша народовизвольницька справа Европи й має світово-полїтичне значіннє.

2) Якби нї скінчилась ся війна, навіть у найгіршім разї не можна анї знищити анї вигубити сього мужицького народу первісної сили, з багатими даними до його розвитку, з його більше нїж тисячолїтньою культурною традицією. Саме воєнні подїї пробудили наново його патріотичне почуваннє й сей рух устане не швидше, аж осягне свою цїль: веселий український народ у вільній державі.

3) В Нїмеччинї на очах росте спочуваннє до справи визволення України. Ще в першім роцї війни було тільки між небагатьома поширене знаннє полїтичного значіння України на будуче, а сьогоднї наслїдком працї союза нїмецьких пособників українських визвольних змагань „Україна“ воно стало спільним добром усїх освічених, що в силї мати світово-полїтичну думку.

4) Дуже недобре дивлять ся у Віднї й Берлїнї на спробу деяких українських полїтиків, що з Швайцарії кидають очима на почвірне порозуміннє та грають подвійними картами. Було-б бажаним, щоб українські орґанїзації зайняли становище супроти сього.

5) Нїмецькі приятелї Українцїв займають таке становище, що Польське Королївство не може простягати ся задалеко[1] на схід поза свої етноґрафічні межі, хоч вони й добре знають, що треба дещо простору. Проти польщення східно-галицького українства треба виступити й то з таким самим натиском, як проти спроби зіпхати галицьке нїмецтво з його державно-правного впливу.

 
IX. Проф. др. Вільгельм Онезорґе (Любек).

Коли маю висловити погляд про українську націю та про її сучасне й будуче міжнародне значіннє в східній Европі, я сформулував би своє переконаннє щодо першого питання так: народу, що має понадтисячолїтню історію; який в тім протязї часу з все-таки малих початків: Полян, Сїверян, Деревлян, Лужичан, Уличів, Тиверцїв, Дулїбів і Волинян в 10 ст. розвинув ся в 20 ст. на другу з ряду славянську націю; що в цїлім своїм числї більший нїж По-

  1. В таких думках Українцї й „нїмецькі приятелї Українцїв“ не зійдуть ся нїколи й під нїякою умовою. Всїх зусиль доложимо, щоб українська земля, відобрана від східного ворога, як найшвидше повернула в руки власника від ще гіршого західного ворога. Ред.