ляки, Серби й Чехи разом; що опущений цїлим світом, виданий то на монгольський залив, то на турецькі напади, то на польську й московську неволю, зумів заховати й виобразувати серед найтяжших обставин свою власну мову, багату й ріжнородну власну лїтературу й культуру; що в своїх релїґійних поглядах зраджує вільнїйший, глибший, менше поверховний і механїчний спосіб думання нїж сусїднїй московський народ; що вкінцї на духовім, церковнім і полїтичнім полї, бодай у своїх передових шарах, віддавна тяжів до заходу, а нїколи до Росії; що такого народу так само не можна знищити, як і на довго не може поневолити його проти його волї московський народ, який істотно йому чужий, а духово й антропольоґічно стоїть низше від нього. Але як що український народ має визволити ся зпід московства, що сильнїйше від нього числом, силою волї й полїтичним хистом, в такім разї треба його виховати до єдности, до більшої дїловитости, до енерґічнїйшого хотїння, в такім разї він мусить перемогти свій нахил до деякої мягкости й сентиментальности, до паралїжуючої резиґнації, свою вразливість на радикальні фрази й науки та шукати свого рятунку не в соціяльно-демократичнім світоглядї: від Клєона до Ґракхів, від чеських гуситів аж до нїмецьких новохрещенцїв, від анґлїйських індепендентів до сопартійників Дантона й Робеспєра, від французьких анархістів аж до радикальних південно-нїмецьких республиканцїв 1848 і 1849 рр. не зумів яркий радикалїзм ще нїразу нї заснувати нї удержати державного орґанїзму. Се задача, до якої він не здатний по цїлій своїй неґативній природї, що вміє тільки нищити, а не будувати. Тільки позитивні цїли, певно побудовані на непохитній силї переконання, на непереможнім хотїнню, на нїяким розчаруваннєм незменшенім оптимізмі є в силї довершити такого величезного дїла, яким буде визволеннє України зпід російського ярма. Таких Гераклевих чинів уміли довершувати дрібненькі области Швайцарії супроти великої держави Габсбурґів і Бурґундів, малі голяндські пасмуги супротив еспанського світового деспотизму, безприкладно виснажена й більше нїж до половини свого стану зменшена Прусія, яка все-таки виховала ся до самодисциплїни та стояла на такій моральній висотї, як нїякий другий народ всесвітньої історії нї перед нею нї по нїй, супроти наполеонівського панування над світом. Чому-ж не була-б в силї довершити чогось подібного Україна, яка без порівнання більша, без порівнання більше має населення, надїле-
