розповідає Гамлет у розмові з Гораціо, Шекспір-Ретленд міг бачити на власні очі при дворі данськім. За коментарій з цього боку до «Гамлета» може бути щоденник Уільяма Сегара, де зазначає він, описуючи один з бенкетів, що «можна занедужати людині, відповідаючи на данські здравиці». З цього ж Сегарового щоденника дізнаємось про данський звичай давати ясу з гармат під час королевських бенкетів, — звичай, що дивує Гораціо. Сегар, сам утомлений цими вакхічними розвагами, оповідає, що Ретленд 19-го липня відплив до Англії. Треба додати, зазначає в своїх примітках М. Старицький, «що такі непотребства не в одній тільки Данії водились, але і в самій Англії», і коли данський король приїхав до Англії, то й там «були такі пияцтва, що королі валялися п'яні на килимах долі». В Кронсборзькому палаці міг бачити Шекспір-Ретленд і той знаменитий килим, що за ним ховається в п'єсі Полоній. Це не звичайний стінний гобелен, за яким не можна сховатися, а величезний шовковий килим, що поділяє залю на дві половини, з портретами на ньому всіх данських королів. Зрозумілою стає тоді і сцена з порівнянням портретів, Гамлетові слова про те, що портрет його дядька йде за портретом його попередника. І ще одна риса — це місце першої дії трагедії. Замок Ельсінор у трагедії підноситься по-над морем, стоїть на високій скелі, тоді як історичний Ельсінор збудований на рівному місці, але ж руїни такого якраз замку міг побачити Шекспір-Ретленд у містечку Скарборо на узбережжі східньої Англії, куди після двохтижневої блуканини викинула буря його корабля, коли повертався він до Англії. Що-до планади з гарматами і льоху під нею, то це характерна відзнака Ретлендового замку Бельвуар.
Р. 1612, 26-го червня, вмер у Кембриджу Ретленд, і знаменно, з цього саме року і до 1816 — року смерти Стретфордського Шекспіра — не з'явилося жодного твору великого письменника. Передчасна смерть розвязала всі Гамлетові питання, заспокоїла навіки полум'яне серце.
Побіжно, в загальних рисах, накреслили ми складну проблему Шекспірового авторства в звязку з «проблемою Гамлета», зупинившись переважно на останньому етапі в історії розуміння Гамлета. Що-до важливого питання про вплив цієї Шекспірової трагедії на західньо-европейську літературу
