Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/49

Марцелло

Чи не кинуть келепом до нього.^[1]

Гораціо

Кидай, кинь, якщо не схоче стати.

Бернардо

Ось він!

Гораціо

 Ось де!

(Мара зникла).

Марцелло

 Зник; пішов. Недобре,

Що його спиняли силоміццю:
Він такий величній, невразливий,
Мов та пара. Замахи ці марні, —
Тільки глум та зла над ним зневага.

Бернардо

Він уже наваживсь був мовляти,

Як в ту мить десь кукурікнув півень.

Гораціо

А здрігнувсь він, мов злочинець тяжкий,

Від страшного поклику. Чував я,
Ніби півень, цей сурмач ранковий,
Криком дужим голосним, горластим
Збуджує денного бога з сону,^[2]
Й на те гасло вся нечиста сила,
Де б на той час не була, — чи в морі,
Чи в огні, чи на землі, чи в вітрі —
Враз зникав по таємних сховах,
Як оце ми бачили тут зараз.^[3]

Марцелло

Справді зник він, ледве крикнув півень.

Кажуть люди, що в свят-вечір саме,
Цілу ніч перед Різдвом Христовим

1. 17
2. 18
3. 19