Гамлет
О, розсказуй, бога ради, швидче!
Гораціо
Буде це уже дві ночі по̀ряд,
Як Бернарду і йому (на Марцелло) на варті,
Саме в північ, в грізну, глупу добу
Ось що сталось: їм з'явилась постать,
Мов отець ваш, — так на його схожа,
Вся у зброї з голови до п'яти
Й по́уз них величньою ходою
Тричі тихо і поважно й близько
Перейшла і ледве не черкала
Булавою, що в руці держала.
Похололи вартові од ляку,
Пари з уст пустити не посміли.
Про страхи ці розказали нишком
І мені учора, і на цю ніч
До сторожі став я з ними разом.
Отже й справді, як вони казали,
В ту ж годину і в такій поставі ж
До краплини, знов воно з'явилось.
Вашого родителя пізнав я, —
Дві руки оці не так подібні.
Гамлет
Де ж було це?
Марцелло
На терасі, принце,
Де вночі ми завжди держим варту.
Гамлет
І до його не озвавсь ти словом?
Гораціо
Озивався, але тінь мовчала.
Тільки раз мені здалося, ніби
