Батька дух озброєний?.. ні — все це
Негаразд… Я передчуваю серцем
Тут якесь-то лиходійство ги́дке…
О, коли б вже швидче ніч настала
Поки ж що, душе́ моя, спокійся:
Хай прикрив вся земля злочинство,
Стане і воно на денне світло.
СЦЕНА 3.
Кімната в господі у Полонія.
(Ввіходять Лаерт і Офелія).
Лаерт
Збіжжя все моє уже в пакунку.
Прощавай! Якщо з погожим вітром
Корабель який розправить крила,
То не спи, а дай про себе звістку.
Офелія
Чи ти ж можеш зневірятись в тому?
Лаерт
Ну, гаразд! А ще скажу́ про принца:
Ти його зальоти, залицяння
Всі вважай лиш за одну химеру,
За буяння запальної крови.
Це фіялка, провесни первоцвіт,
Рапня квітка, але й вутла дуже, —
Гарна, пишна, та не довговічна,
Запашна на коротеньку хвилю —
Більш нічого.
Офелія
Більш нічого? справді?
Лаерт
Більш нічого, вір мені, сестрице,
Бо природа у зростанні ширить
Не одно лиш наше верхнє тіло,
