Більш за все отрутні вітри шкодять.
Будь обачна ж, страх — найкраща варта.
Молодість і без други́х напастей
Маз досить боротьби з собою.
Офелія
Я сховаю про цю раду пам'ять,
Як сторожу до мойого серця,
Але й ти, одначе, милий брате,
Не чини так, як чернець-лукавець,
Що усіх нас наставля суворо
На крутий, колючий шлях до неба,
А проте, розпусник-ненажера,
Топче сам перво́цвіти хороші
У залассі та сваволі любій
І не дбає про свою пораду.
Лаерт
Ну, за мене ти не бійся, сестро!
Але я барюся… Ось і батько.
(Ввіходить Полоній).
Ви мене благословіть ще вдруге, —
Хай мені подвійне й щастя буде.
Посприяла доля знову з ласки
Попрощатись з вами, тату, ще раз.
Полоній
Ти ще тут, Лаерте? Чи не сором?
Вирушай! Уже напружив вітер
Парусисті щогли: ждуть тебе там.
Ось моє благословення, сину.
(Кладе руку на його голову).
А тепера закарбуй на спомин
Ти од мене де-які поради:
Не розбовкуй, що на мислі маєш,
І не звайжусь учинить нічого,
Наперед не зміркувавши добре.
Чемний будь, та стережися бути
