Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/70

Їм здалась на те божба та святість,
Щоб найкраще заманити нею.
Досить буде, раз кажу назавжди:
Вільної не крадь мені й хвилини
На розмови та на зустріч з принцем.
Пам'ятай, не забувай це слово.
Ну — і з богом!

Офелія

 Ваша воля, тату. (Виходить).

СЦЕНА 4.

Тераса.
(Увіходять Гамлет, Гораціо і Марцелло).

Гамлет

Ну й мороз! А вітер так і ріже.

Гораціо

 Справді холод аж проймає на́скрізь.

Гамлет

А котра тепер година?

Гораціо

 Певно

До півно́чі близько.

Марцелло

 Ні, вже било.

Гораціо

Справді? Я й не чув: як так, то швидко

Уже час, коли мара блукає…

(Чути здалеку сурму і гукання гармат).

Що за знак це, велеможний принце?

Гамлет

 Це король наш бенкетуй сю ніч,

Скаженіє в сороміцьких танцях,