Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/73

Гораціо

Стережіться, не ходіть!

Гамлет

 Не хоче

Говорити тут; за ним піду я.

Гораціо

Не робіть того, мій любий принце.

Гамлет

Чом? Чого боятися? Життя це

Я й на шпильку не ціную навіть.^[1]
А душі, — що зможе він вчинити,
Як вона так, як і він, безсмертна:
О, знов манить! Вслід за ним іду я.

Гораціо

 А бува, затягне він вас, принце,

Чи у хвилі, чи на верховину
Тої скелі, що над морем звисла.
Та ще прийме там страшну личину,
Щоб знесилити вам розум, принце,
И довести́ до божевілля навіть.
Зважте, що саме́ те місце може
В кожнім мозок огорнути страхом
До одчаю, коли хто погляне
Звідтіля на неосяжне море,
Що внизу десь гоготить і стогне.

Гамлет

 Знов маха, — іди, я за тобою!

Марцелло

Не повинні ви іти, мій принце.

(Хапає Гамлета за руку).

Гамлет

Руки геть!..

1. 38