Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Гораціо
 Та схаменіться, принце!

Ми не пустим.

Гамлет
 Гетьте! Доля кличе,

Й моїм жилам надає потуги,
Що Немейський лев один лиш має.[1]

(Привид манить).
Манить знову… (Виривається) Гей, пустіть, панове!

Їй-же богу, хто мене зупинить,
То з того я сам зроблю привиддя.
Гетьте всі! (До привида) Іди, — я за тобою

(Привид і Гамлет виходять).

Гораціо
З хвилювання він мов зсунувсь з глузду.
Марцелло
 Доганяймо; то повинність наша

В цім його не слухати.

Гораціо
 Ходімо

Вслід мерщій! Ох, чим скінчи́ться все це.

Марцелло
 Щось непевне в королівстві данськім:[2]

Завелась якась гнилизна…

Гораціо
 Небо,

Зглянсь на нас.

Марцелло
Ходім за принцем швидче!
СЦЕНА 5.
Дальня сторона платформи.
(Ввіходять Привид за ним Гамлет).
  1. 39
  2. 40