топля і інш.) страти поживних річовин в них при нормальному зберіганні походять головно від дихання живих клітин рослин і виявляються ріжними числами в залежності від виду і сорту кормів та від умов зберігання їх. Так, напр., для картоплі ці страти виносять від 10 до 25%. При вберіганні в теплих помешканнях втрати диханням збільшуються; крім того, в цих умовах корняки й клубні тратять багато води та можуть прорости. Найліпшою температурою для зберігання цих кормів вважається від + 0,5° до + 3° Ц для картоплі і + 2–3° Р для буряків. При зниженні температури до — 2°–3° Ц корняки замерзають.
Крім того, при зберіганні цих свіжих водявих кормів часто втрати поживних річовин можуть значно збільшитися від недодержання відповідних умов зберігання, що в цім випадку дуже легко може трапитися. Так у вогких помешканнях на цих кормах з'являються ріжні грибки, бактерії; корми пліснівіють і швидко загнивають. Внаслідок цього може повстати значна втрата поживної вартости кормів, або й цілковита втрата і часто досить значної кількости корму.
При висушуванні кормів на зиму втрати бувають дуже ріжноманітні, що залежить від сорту і природи корму, що цим способом заготовляється, від способу висушування, від погоди і інш. Так з'окрема при заготовленні цим способом метеликуватих рослин завше бувають значні втрати (значніші, ніж при заготовленні злакових трав) від обломлювання і втрати широких і ніжних листочків та квіточок цих рослин, які завше багатші поживними річовинами від стебла рослини і ліпше використовуються тваринами завдяки тому, що багато м'якші від стебла. Втрати при заготовленні сіна складають пересічно 15–20% поживних річовин за сприятливих умов збирання сіна. Взагалі можна сказати, що чим трава висушується скоріше, тим втрати менші. Коли ж умови несприятливі, коли йдуть дощі і скошена трава довго лежить в покосах, чи в валах та по декілька разів для досушування перегортається та перетрушується, тоді втрати поживних річовин досягають значно більших відсотків. Так, напр., за спостереженнями Беренда конюшина, що її зібрано в дощову погоду втрачала до 50% стравного протеїну. Оскільки значні втрати можуть бути внаслідок того, що сіно при висушуванні за несприятливих умов по декілька разів перегортається на покосах чи в валах, втрачаючи більш ніжні частини — тонкі стеблинки та квіточки й листочки, видно з наступної таблички, що ілюструє склад окремих частин сухої червоної конюшини:
| В цілій рослині | В стеблах | В листях | |
| Сирого протеїну | 17,3% | 11,5% | 30,4% |
| Туку | 3,2% | 3,0% | 4,0% |
| Безаз. екстр. річовин | 36,2% | 35,4% | 31,0% |
| Клітчатки | 36,6% | 44,6% | 25,4% |
| Попелу | 6,7% | 5,5% | 9,2% |
