залишалося повітря. Це досягалося в першу чергу різанням та щільним укладанням корму.
Взагалі спосіб заготовлення кормів на зиму силосуванням в порівнянні з двома попередніми способами вберігання кормів є складніший щодо своїх хемічно-біологічних процесів, які відбуваються в складених на силос кормах, від ходу і характеру яких залежить якість одержаного силосового корму та втрати поживних річовин, що відбуваються під час ходу процесів силосування. Можна загалом сказати, що на початку поширення силосування кормів самі способи силосування були простіші і примітивніші, а процеси, що відбуваються при силосуванні корму, мало відомі і досліджені. Втрати поживних річовин спочатку були найбільші, і корми внаслідок силосування одержувалися найгірші. З бігом часу процеси, що відбуваються під час силосування, все більше досліджуються, спорудження для силосу відповідно до цього щораз удосконалюються, корми одержуються щораз ліпші, і втрати поживних складників кормів щораз зменшуються.
Найбільші втрати були і найгірші корми одержувалися при силосуванні в простих необкладених земляних ямах і в стіжках, складених на поверхні ґрунту. При силосуванні в простих земляних ямах втрати бувають звичайно не менше 25% органічних складників корму, а часто вони більші від 40%. Так, напр., в дослідах Танґля при силосуванні люцерни і бурякового листя через 8 місяців залишилося лише 57% органічних річовин. В дослідах Меркера, Герлаха картопля і буряки втрачали пересічно 30% органічної маси.
З удосконаленням ям обкладанням їх цеглою, цементуванням дна і стінок їх і при вживанні відповідного прикривання та нагнічування накладених кормів, та при силосуванні в окремих надземних спорудженнях — «Herba» (Швайцарія) «Herba–Reform–Silo» — (Німеччина), чи в спеціяльних вежах (Америка) наслідки одержувалися ще багато ліпші. Однак, загалом кажучи, при так званому «кислому» силосуванні способом Гоффара втрати поживних річовин кормів ще були досить значні, і кількість вільних кислин в силосованому кормі доходила до 3,5–4%. Так Генрі і Моррісон зазначають пересічні втрати при силосуванні кукурузи в американських вежах в 16% для сухих річовин і 11% для протеїну. (При висушуванні кукурудзи в купах в полі втрачалося 20% сухих річовин і 16% протеїну. На цім прикладі бачимо взагалі перевагу силосовання перед висушуванням кормів). Такі ж самі втрати відбуваються і при силосуванні у відповідно вбудованих ямах.
З введенням виготовлення так званого «солодкого» силосу способом Фрея корми одержувалися ще багато ліпші, вільних кислин в силосі вже було лише коло 1,8–2,5%, але втрати поживних річовин і при цім способі були ще досить значні, бо поліпшення якостей силосу досягалося тим, що силосування відбувалося при високій температурі, яка підіймалася внаслідок окислення і, звичайно, втрати значної кількости органічних річовин і з'окрема вугле-
