Фердінанд. Подбай про свої рахунки, — я боюся, що з ними негаразд!
Луіза. Фердінанде! Фердінанде! О — тепер я не можу мовчати. Смерть — смерть скасовує всі присяги! Фердінанде! На землі й на небі нема нещаснішого від тебе, — я вмираю безвинна, Фердінанде.
Фердінанд (стурбовано). Що вона там каже? У таку подорож не йдуть з брехнею на вустах.
Луіза. Я не брешу — не брешу — тільки один раз ізроду збрехала, за все моє життя — у! — як холодом проходить по жилах — коли я писала листа до гофмаршала.
Фердінанд. А! Знову цей лист. Слава богу. Мужність вернулася до мене.
Луіза (язик її важніє, пальці починають конвульсивно здригатися). Цей лист — зберися з духом почути страшне слово — моя рука писала те, що проклинало мое серце. Листа диктував твій батько.
Фердінанд (зляканий, мов статуя, закам'янів у довгій мертвій паузі, врешті падає мов уражений громовицею).
Луіза. О, неймовірне непорозуміння, Фердінанде, мене присилувано. Прости — твоя Луїза сама краще 6 умерла, — але мій батько — загроза — вони це хитро зробили!
Фердінанд (страшно схопився). Хвала богові. Ще я не відчуваю отрути. (Він схопився до шпаги).
Луіза (чим раз слабіша). Леле! Що ти хочеш зробити? Це ж твій батько!..
Фердінанд (з виразом шаленої люті). Убийця і батько убийці! Він мусить піти зі мною, щоб суддя світу склав весь гнів на винного. (Хоче вийти).
Луіза. Умираючи, прости, мій спаситель…. Благословляю тебе і його. (Умирає).
Фердінанд (швидко обернувся, побачив її останній pyx і падає ниць перед мертвою). Стривай! Стривай! Не тікай від мене, анголе неба! (Взяв руку i враз спустив). Холодна. Холодна й вогка. Душа її вже там. (Знов схопився). Боже моєї Луізи! Милосердя. Милосердя найпідлішому з душогубів. Це була її остання молитва. Яка вродлива й прекрасна і трупом. Звору-
113
