жінки, то, я сподіваюсь, що й дами його любитимуть. Він може дещо зробити при дворі. Дівчина красива, — ти кажеш. Це мені до вподоби в моєму синові, що він має смак. Коли він робить тій дурі серйозні пропозиції — тим краще — я бачу, що в нього вистачає дотепності збрехати там, де треба. Він може зробитися президентом. Коли він ще з нею досягне результатів — чудесно, це значить — він має щастя. Коли цей фарс[1] закінчиться здоровим онуком, — розкішно, я вип'ю зайву пляшку малаги[2] за добрі перспективи свого роду, і заплачу його дівці.
Вурм. Усе, чого б я хотів, ваша світлість, щоб вам не довелося ту пляшку пити від поганого настрою!
Президент (серйозно). Вурме, згадай, що я коли вірю, то вірю твердо, а коли серджусь, — то стережись мого гніву. Я хочу сприйняти це, як жарт, що ти хочеш мене роздратувати. Я охоче вірю, що ти хочеш здихатися суперника. Я також розумію, що ти, щоб легше збити мого сина, хочеш використати мене за дрючка, — а те, що в тобі такий прекрасний хист до шахрайства, мене просто зачаровує. Тільки ж, любий Вурме, не пробуй мене взяти на баса — тільки ж, зрозумій мене, не доводь цей трюк до сутички з моїми принципами.
Вурм. Вибачте, ваша світлість. Коли справді, як ви гадаєте, тут би уплутались мої ревнощі, то й вони були б тільки на очах, а не на язику.
Президент. А я гадав, що ревнощів немає зовсім. Дурний ти, що тобі до того, чи ти дістанеш червінця з монетного двору, чи від міняйла?
Вурм (уклонився). У данім разі я волію бути бюргером, ласкавий пане.
Президент. Крім того ти зможеш незабаром сам покепкувати з свого суперника. Зараз у кабінеті лежить проект: коли прибуде нова герцогиня, леді Мілфорд піде в відставку, і, щоб замазати очі, має вийти
